Козаки і смерть

Ішло, два козаки степом, надибали дерево й сіли в холодку. Один на бандурці пограває, а другий слухає.

Коли се один і каже:

— Ой, братіку, біда! Смерть іде! (А воно, бачите, в степу так здалека видно!).

— Ну, то що? — каже той.

— Та вона ж нас постинає! Тікаймо!

— Е ні, брате, не подоба козакам утікати! Та й спека он яка чортяча, не дуже то й підбіжиш! Будем уже сидіть. Раз мати на світ родила, раз і помирати!

— Чи так, то й так!

Сидять. Надійшла смерть та й каже:

— Оце й добре, що я вас, волоцюг, спіткала. Годі вам гуляти та розкошувати, у шовкових жупанах ходити та мед-вино пити, ось я вас із світа зжену, косою голови постинаю!

— Стинай, — каже один козак, — на те твоя сила й воля! Тільки дай мені, милостива пані, перед смертю люльки покурити!

— Ну,— каже смерть,— коли ти мене милостивою панею назвав, то вже кури собі!

Вийняв козак люльку та як закурив! А тютюн добрячий, міцний, — як пійшов од його дух та дим, то смерть аж набік одійшла.

— Оце,— каже,— який поганий дух! Як се ти таку погань куриш!

— Та що ж,— каже козак,— так мені сужено!

Як розійшовся дим та дух, смерть знов приступила:

— Ну,— каже,— покурив, тепер я вас обох постинаю!

— Стривай, милостива пані, дай і мені пільгу! — каже другий козак.— Дозволь мені перед смертю табаки понюхати!

— Нюхай, — каже, — та знай мою добрість.

Вийняв той козак ріжка, бере понюшку, а сам думає, як би йому призвести смерть, щоб вона понюхала!.. Нюхнув на один бік, нюхнув на другий, крекнув, бо табака була добре заправлена: там до неї було й чемериці, й тургуну, й перцю додано для моці, щоб у носі крутило.

— А що ж воно, добре? — пита смерть.

— Та як кому! — каже козак.

— Ану, дай спробувати! — просить смерть.

— На, милостива пані!

Як нюхнула смерть, як закрутить їй у носі, як чхне вона — аж косу впустила!

— Цур же йому,— каже,— яке погане! Ще поганіше, ніж той дим! І як се ти таке паскудство вживаєш?!

— Отак як бачиш! — каже козак.— Приймаю муку цілий вік, бо так уже мені пороблено чи наслано, Бог його зна! Мушу терпіти...

— А! — каже смерть, — коли так, не буду ж я вас косою стинати! То не штука — вмерти, а от ти чхай ще 50 літ!

Отаким чином і визволилися козаки від наглої смерті.

Комментариев нет.

Похожие статьи

  • Бідний чоловік і смерть
    Казка починається з бідного чоловіка. Той чоловік мав дуже багато дітей. Мав одинадцять хлопців, а дванадцятий уродився. Вже у...
  • Смерть колдуна
    В деревне Забурово долго, мучительно долго умирал колдун. Был он стар, и сам хотел смерти, но она все не шла. Почему? Об этом в...
  • Смерть от компьютера
    Речь пойдет о компьютерных вирусах - творении человеческих рук, которое способно уничтожить своего создателя. В отличие от...
  • Клиническая смерть
    Современная медицина сегодня дает возможность выйти из клинической смерти, и те, кто пережил это, рассказывают потом...

Последние статьи

Популярные

  • Первый шаг к Истине - Часть 3
    Первый шаг к Истине - Часть 3
    Карму можно изменить Что мы можем предпринять, если мы уже сделали пожертвование не тому, кому следует? Может, только и...
  • Первый шаг к Истине - Часть 4
    У нас в N есть церемония, называемая Поа. Благодаря ей мы можем узнать, в какой мир попадет душа человека после смерти, и...
  • Первый шаг к Истине - Часть 1
    Добро пожаловать в мир Истины! В наше время число людей, интересующихся проблемами души и внутреннего мира, постепенно растет....
  • Первый шаг к Истине - Часть 2
    Что буддийские писания говорят о Вселенной Буддийский "Генезис" ("Основная Сутра о Причине Происхождения Мира") ясно объясняет...
  • Форекс форумы. Спасательный круг для новичков
    Форекс форумы спасательный круг для новичков Сегодня мы с вами поговорим о финансовых форумах. А именно о форексе. Этот вид...